На данной странице собраны познавательные стихи на украинском с переводом, которые познакомят малышей и школьников с удивительными стихами на украинском языке.

 

Шалені темпи. Час не наша власність.

Фантастика – не мріяв і Жюль Верн.

Кипить у нас в артеріях сучасність.

Нас із металу виклепав модерн.

 

Душа належить людству і епохам.

Чому ж її так раптом потрясли

осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,

і руки матері, що яблука несли?!

 

 

Безумный темп. Над временем не властны.

Фантастика – и не мечтал Жюль Верн.

И кровь кипит, эпохе сопричастна.

Нас из металла выклепал модерн.

 

Душе мы не хозяева и в малом.

Так отчего ж её так потрясли

те яблоки, запахшие подвалом,

и руки матери, что яблоки несли?!

 

 

Вже серпень доїхав до краю мойого села,

На возі скрипучому звіз гарбузи переспілі

Й ховає до скрині клубки золотого тепла,

Щоб сонячна пряжа не збилася в голому гіллі.

 

Натомість на поле впаде чорно-сіра печаль,

В посадках дерева застигнуть в химернім розп’ятті…

Я буду чекати, що знову прийде жерміналь,

А може, й зітлію, як листя, в осіннім багатті…

 

Не грітиме душу первісна сільська глухомань.

І сині думки розіб’ються об вітер шалений.

Нема ні на що, ні на кого образ-нарікань –

То доля скажена занадто жорстока до мене.

 

У вікнах-зіницях колишеться стомлений світ…

Збира одинокість убогі свої урожаї…

Та поки ще коні серпневі не йдуть через брід,

Я літечка віжки, як сонячне диво, тримаю.

 

 

Вот август добрался к околице светлой села

(в скрипучем возу тыквы горкою солнечно светят),

запрячет в сундук он клубки золотого тепла,

чтоб пряжа лучисто меж голых не путалась веток.

 

Взамен на полях воцарится, чернея, печаль,

в посадках деревья застынут в химерных распятьях...

Я ждать буду, веруя – снова придёт жерминаль*,

а может, истлею с листвою в багряных объятьях...

 

Не в силах согреть первобытная сельская глушь,

и мысли-индиго опять разобьются о ветер.